Наразі не
рідкість почути, що отримати кредит у банку – велика проблема,
мовляв, не дають. Але при цьому не уточнюється, що мається на увазі під “не
дають”.
За даними Національного банку України, лише за січень
п.р. було видано кредитів на суму майже 94 млрд. грн. І це в січні –
найбагатшому на свята місяці. У грудні 2011 року надані
позики становили 137 млрд. грн. Протягом усього минулого року
банки щомісяця видавали кредити на 110 млрд. грн. Обсяг великий,
навіть з урахуванням зростання курсу долара після кризи.
Але коли йдеться
про кредит, варто врахувати, що більше половини нових позик –
пролонгація старих. Такий стан речей характерний для української
банківської системи як до кризи, так і після неї. Банку вигідніше
пролонгувати старий кредит перевіреному клієнту, ніж надати
позику новій особі, тобто ризикнути. Крім того, бізнесу намагаються
видавати кредити спочатку з правом пролонгації, щоб у міру його
обслуговування змінювати умови договору з урахуванням зміни економічної
ситуації в Україні.
Ще одна тенденція – переважна більшість кредитів
надається юридичним особам. Так було в січні ц.р. юрособи отримали
позики на 87 млрд. грн., а фізичні особи – лише на 7 млрд. грн. Загалом
за минулий рік частка кредитів юридичним особам становила 90%
усієї суми виданих позик.
Можливо, такий перекіс у структурі
видачі кредитів і формує думку, що банки не хочуть позичати. Але
проблема не так у фінустановах, як у потенційних
позичальниках. Банки при видачі кредиту фізичним особам розраховують на
гарну заставу, їх може зацікавити лише платоспроможний клієнт. А
із цим великі проблеми. Фізичні особи можуть закласти, як правило,
автомобіль або ділянку в глухій провінції. Зрозуміло, що банк такого
роду пропозиції не влаштовують – низька ліквідність. Навіть нерухомість
не рятує ситуацію. З клієнтською платоспроможністю теж проблеми.
Дуже мало українців може похвалитися високою офіційною заробітною
платою. У зв’язку з цим банки сконцентрували увагу на кредитуванні
без застави. Який сенс його вимагати, якщо вона відсутня у більшості
населення. Так, за підсумками січня п.р. із загальної кількості виданих
кредитів – 83% споживчі та без застави, за минулий рік – 85%.
За
споживчими кредитами, як і раніше, ставки залишаються високими. У
січні вони у гривні становили 27,8%, на початку 2011 року – 25,2%.
Видаючи кредити без застави, банки за рахунок високих ставок намагаються
застрахувати свої ризики. Як результат – кількість охочих брати
дорогі позики обмежена.
Ось у цьому й полягає головна проблема
кредитування населення. Саме за таких умов і працює вітчизняний
ринок позик. Якщо юридичні особи можуть розраховувати на «дешевий»
кредит, то фізичні – поки що лише на дорогий. Хоча є надія, що
«підготовка» до виборів у Верховну Раду простимулює приплив «свіжої»
гривні в економіку, тоді банки зможуть піти на поступки. надлишок
нацвалюти, перш за все, здешевить вартість грошей. А якщо припливу гривні
не буде або вона більшою мірою піде на скуповування валюти, то
українцям доведеться звикати до дорогих кредитів. Хоча у пам’яті кредитний
бум 2005-2008 років, але, на жаль, вічного нічого не буває.
Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру (для УНІАН)