Днями Верховним судом (ВС) прийнято рішення, яке відчиняє двері для поручителів, через які можна уникнути виплати за кредитними договорами .
Відповідно до норм цивільного права, поручитель зобов’язується відповідати перед банком-кредитором боржника за здійсненнявання останнім його основного зобов’язання. Зумовлено також, що якщо боржник не виконує своїх зобов’язань, поручитель відповідає разом із позичальником у повному обсязі (включаючи усі можливі санкції).
Дане рішення передбачає, що банк зобов’язується письмово узгоджувати з поручителем усі зміни у кредитному договорі, в якому той підписався. Якщо ж договір було скориговано в односторонньому
порядку, він припиняє бути документом, який наказує поруку. Адже поручитель підписував згоду виконання вимог зовсім іншого договору.
Висновок ЗС відкриває перед поручителями широкі можливості, вважають фахівці. Вони можуть зняти з себе всю матеріальну відповідальність за кредитною угодою, навіть якщо банк поінформував її про підвищення ставки, проте поручитель не дав згоду письмово.
Банк-кредитор має становити доп. угоду, а поручитель підписатися під нею. Якщо поручитель не підписався, то в цьому випадку порука припиняється.
Рішення Верховного Суду України стосується всіх кредитних договорів без винятку. Отже, стосується як на юр., і фіз. осіб.
Адвокати вважають, що це судове рішення дає законодавчу допомогу населенню для захисту від недобросовісної поведінки банків, які ігнорують деякі норми зі збільшенням процентних ставок.
Про те, що рішення захищає “тили” позичальника, свідчить те, що банки цього руйнування не в захваті.
Фінустанови у своїх коментарях переважно цитують лише норми цивільного права, за якими передбачаються відповідальність позичальників і поручителів перед кредитором. Фінансисти вважають, що із солідарної відповідальності, яка передбачена у цивільному кодексі,
випливають вимоги щодо інформування лише однієї сторони. Тобто банку досить повідомити про зміну процентної ставки або кредитного терміну тільки позичальника. Нібито повідомляти поручителю – його обов’язок. Але, знову ж таки – нестиковка. Тому що йдеться про письмове документальне схвалення, а не про повідомлення.
Звісно, банки оборонятимуть свої позиції. Наприклад, у договорах поруки будуть містяться пункти, якими поручителі заздалегідь і додаткових повідомлень дають згоду зміну
обсягів відповідальності за зобов’язанням позичальника.
Однак, щоб захистити себе від подібних дій, достатньо лише уважно читати кредитні договори. Якщо поручитель підпишеться під пунктом, що дозволяє банку автоматично змінювати кредитні умови без
повідомлення поручителів, зворотного шляху не буде.